| Tori | Дата: Середа, 02-Кві-2014, 15:40 | Повідомлення # 1 |
|
Лейтенант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 61
Статус: Offline
| Сім'я, згідно з канонами, має відігравати головну роль у розвитку дитини. Однак на практиці далеко не у всіх сім'ях діти отримують необхідні умови для повноцінного фізичного, розумового і духовного розвитку. Стосується це не тільки сімей, визнаних неблагополучними. Сім'я, сприйнята дорослими як хороша, очима дитини може не виглядати такої. Про те, як сприймає сім'ю дитина і про проблеми, що існують у вихованні дітей сьогодні, ми і розповімо далі.
ЧИ ПОТРІБНА ДИТИНІ СІМ'Я?Згідно конвенції ООН про права дітей, кожна дитина має право на сім'ю. Сім'я зобов'язана створити для дитини всі умови для розвитку її здібностей, забезпечити його потреби, поважати його думку і не піддавати дитину експлуатації та дискримінації.
У неблагополучних сім'ях дітям можливість для реалізації своїх прав не надається. Не всі можливості для правильного розвитку отримують і діти, які проживають в неповних сім'ях, де залишився батько змушений більше уваги приділяти фінансовому забезпеченню дитини.
Трапляється й так, що в благополучних сім'ях дитина також не отримує повноцінного інтелектуального розвитку.
Авторитарне виховання і постійний контроль надають не кращий вплив на розвиток дитини в сім'ї. Якщо дитина по своїй натурі лідер, він буде відчайдушно опиратися цьому і підсумком стане його нервозність, тривожність, невпевненість у собі та інше. Якщо ж постійний контроль виражений в гіперопіці, то дитина, не маючи можливості приймати рішення самостійно і осмислювати те, що відбувається з ним, виростає безвольним, примхливим і залежним від батьків.
У благополучній родині спілкування з дитиною може не відбуватися на належному рівні. Батьки в силу зайнятості або отриманого ними виховання не приділяють цьому аспекту уваги, практично надаючи дитини самому собі. З одного боку, дитина отримує можливість для розвитку уяви і самостійного осмислення світу, але, з іншого, він виростає з почуттям того, що його недолюбили. Він може стати відчуженим і байдужим до проявів емоцій у інших людей.
Іноді батьки, віддаючи свою дитину в садок і в школу, записують його попутно на численні гуртки та секції. З одного боку це добре для розвитку дитини, але цим неможливо заповнити всі його час. Для того щоб він ріс гармонійною особистістю, йому важливо проводити час з батьками у спільних іграх, заняттях і простому спілкуванні. У гуртках, садах і школі дати дитині необхідну батьківську турботу і підтримку не зможуть.
|
| |
|
|
